...Наукова та трудова діяльність Мануїла Замощина, як і всіх найкращих хірургів України, нерозривно пов'язана з вітчизняною та європейською медициною минулого століття. У 1914 р. він закінчив Сорбонський університет у Парижі, блискуче склав іспит з рентгенологічних методів діагностики самому Конраду Рентгену. Його знайомими й частими співрозмовниками були Август Бір (один із засновників та керівників німецької хірургії, фундатор спинномозкової анестезії) та Генріх Браун (видатний німецький хірург-анестезіолог).


Про могутній інтелект, широту світогляду та глибину знань Мануїла Замощина свідчить, зокрема, і його досконале володіння українською, російською, англійською, французькою, німецькою, іспанською та італійською мовами.


Ординатуру з хірургії він проходив у Харківському медичному інституті, де його науковим керівником у 1921-22 рр. був відомий серед хірургів професор В.М. Шамов. У 1928 році Замощин стажується у професора С.С. Юдіна, якого до кінця життя вважав одним із найкращих своїх учителів. А першу його наукову працю рецензував видатний хірург-гастроентеролог С.І. Спасокукоцький і дав їй високу оцінку...


Про 30-і роки своєї діяльності видатний хірург майже нічого не розповідав, тому цей період в його біографії є білою плямою. А ось Велику Вітчизняну війну він пройшов хірургом різних фронтових госпіталів і врятував не одну тисячу життів.


Після війни М. Замощин очолив хірургічну службу м. Новограда-Волинського та району і працював тут кілька десятиліть. Зробив у своєму житті Мануїл Борисович - не мало. Лише одних операцій з резекції шлунка, які є одними з найскладніших у хірургії, він успішно провів понад п'ять тисяч. Скільки людей тих поколінь завдячували йому здоров'ям і життям!


Мануїл Замощин - автор 16 наукових праць із різних проблем хірургії. Про професійну майстерність та ювелірну техніку хірурга Замощина й досі ходять легенди. Він був неординарною особистістю у багатьох аспектах. Так, за кілька хвилин спілкування з хворим визначав його душевний стан, знаходив переконливі слова, які вселяли хворому віру в швидке одужання і повернення до повноцінного життя.


Помер Мануїл Борисович у 1974 році. Незважаючи на повноводну зливу, проводжати його в останню путь вийшли увесь Новоград-Волинський та навколишні села. Звісно, було чимало медиків, у тому числі й відомий О.Ф. Гербачевський. Простий люд зумів вирізнити з-поміж інших - велику Людину і Справжнього Лікаря.