Народилася Галина Іванівна 2 вересня 1924 року в ст.Попільня, що на Житомирщині. Закінчила Київський медичний інститут у 1953. Навчалася із захопленням, мріяла про те, як буде лікувати людей, повертати їм радість життя.


До Другої міської лікарні м. Житомира вона прийшла з посади заступника голови міськвиконкому і мала вже певний досвід масштабно-мислячого керівника, користувалася гарним авторитетом у місті і в колективі. Віддавала роботі всю себе: душу, думки, здоров'я. Молодій жінці вдавалося реалізувати прагнення допомагати людям, створити дружний колектив і при цьому - не забувати про свою родину, підтримувати сімейне вогнище. Чоловік - Ігор Олександрович, підтримував дружину у всьому. Вони виховували двох дітей: Юрія та Олену. Як на роботі, так і вдома - завжди натхненна і турботлива. Не даремно з дитинства мріяла про роботу лікаря і велику родину. Її мрія втілилася у життя.


Завдяки зусиллям особисто Г. І. Лаврушової та за сприяння тодішнього міністра охорони здоров'я України В. Д. Братуся в 1973 році було розпочато будівництво головного (тепер хірургічного) типового корпусу на 240 ліжок, яке було завершено в 1975 році.


Галина Іванівна є відмінником охорони здоров'я. Це звання вона отримала у 1969 році. Через два роки їй вручили орден "Знак пошани". Але головною своєю нагородою у житті вона вважає сердечну подяку від людей, яким вона повертала здоров'я. Чи не в цьому сенс людського щастя: лікуючи серце хворого - навіки залишитися в ньому?..