Шатило Віктор Йосипович
Є люди, яких цілком заслужено називають Лікарями з великої літери. Безумовно, Віктор Йосипович Шатило саме така особистість, бо за ним - вагомий внесок у розвиток охорони здоров`я області та неабияке народне визнання. Що це - спалах таланту, везіння чи результат напруженої праці? Напевне, все разом. І вже абсолютно точно, що у Віктора Йосиповича ніколи не було протекцій, бо народився він у родині простих службовців у селі Крилюк Радомишльського району.
Ще юнаком Віктор Йосипович вирішив назавжди поєднати свою долю з найгуманнішою професією. По закінченні восьмого класу Радомишльської школи № 1 він вступає до Житомирського фармацевтичного училища ім. Г. С. Протасевича, де, за словами Віктора Йосиповича, він познайомився і на все життя подружився із викладачем хімії Станіславом Станіславовичем Шабранським - людиною надзвичайно ерудованою, енергійною і працьовитою. Він і спонукав свого учня до подальшого навчання і постійного самоудосконалення. У 1971 році Віктор працює асистентом в аптеці на Черкащині. Під час проходження строкової служби у лавах Збройних Сил - командир взводу, старшина медичної служби учбового батальону МВС у місті Рига.
Затим, з 1974 по 1980 рік - навчання у Вінницькому медичному інституті на педіатричному факультеті, де енергійний і завзятий студент був секретарем комсомольської організації факультету, командиром студентських будівельних загонів.
Перші кроки своєї професійної діяльності молодому лікарю-інтерну, за його словами, пощастило зробити у дитячому хірургічному відділенні Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, працюючи поряд з такими провідними спеціалістами, як Клара Олексіївна Могилевська, Віктор Васильович Смірнов, Борис Антонович Мельник, Олег Костянтинович Биков.
- Внесок цих лікарів, - зауважує В.Й. Шатило, - у становлення тодішніх інтернів - важко переоцінити. Я завжди зі щирою вдячністю буду згадувати Клару Олексіївну, яка віддавала нам свої знання і практичний досвід. Адже саме завдяки їй ми протягом року виконали самостійно по 200 операцій. І, без сумніву, ці перші практичні навички дуже допомогли мені в подальшому, коли після інтернатури був призначений на посаду завідуючого хірургічним кабінетом дитячої міської лікарні. В той час я ще по сумісництву працював у дитячій реанімації. Інтенсивній терапії в педіатрії багато чому навчився у Олександра Юхимовича Місюрова.
У січні 1985 року В. Й. Шатила було призначено заступником головного лікаря щойно відкритої Обласної дитячої лікарні, де він також за сумісництвом працював ординатором реанімаційного відділення.
З 1987 року В.Й. Шатило - завідуючий сектором обласного відділу охорони здоров`я, через два роки - заступник начальника управління, а з 1997 року по травень 2002 року - перший заступник начальника УОЗ облдержадміністрації. З квітня 1986 року Віктор Йосипович був залучений до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і в подальшому брав активну участь в опрацюванні системи медичного забезпечення постраждалого населення.
За цими кількома рядками криється чималий проміжок часу нелегкої, відповідальної і самовідданої праці лікаря, організатора, громадянина.
В.Й. Шатило є заслуженим лікарем України, лауреатом премії ім. О.Ф. Гербачевського, кандидатом медичних наук, автором багатьох наукових праць. У 1992 році він вступив заочно до аспірантури Запорізького медичного інституту при кафедрі педіатрії. У 1993 році першим із педіатрів Житомирщини захистив кандидатську дисертацію на тему: "Особливості функціонального стану щитовидної залози у дітей, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи". Науково-дослідний доробок його складається із 80 наукових робіт, які були опубліковані у періодичних медичних виданнях. Він - автор 7 методичних розробок, затверджених МОЗ України; співавтор наукового відкриття щодо визначення дози опромінення в залежності від структури кісткової тканини. Також він учасник і безпосередній виконавець багатьох міжнародних проектів з проблем подолання медичних наслідків аварії на ЧАЕС.
У травні 2002 року В.Й. Шатила було призначено директором Житомирського базового медичного коледжу, а в листопаді - завідувачем кафедри "Загальна практика - сімейна медицина" Вінницького Національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Сьогодні тут готують кваліфіковані кадри для охорони здоров`я, і від того, як будуть виконувати свої функції медколедж і кафедра, залежить рівень надання медичної допомоги. Коледж щорічно готує майже 600 молодших медичних спеціалістів, до 2 тисяч молодших медичних спеціалістів і більше 100 сімейних лікарів проходять післядипломну підготовку.
Сьогодні коледж приваблює і своїм естетичним виглядом - зроблено ремонт учбового корпусу, гуртожитку, їдальні, бібліотеки, реконструйовано спорткомплекс. Проведено благоустрій території. Для студентів відкрито молодіжний центр "Альтаїр".
В навчальному напрямку розроблено електронні версії складових методичного забезпечення клінічних дисциплін для самостійної роботи студентів. Адаптовані інтерактивні інформаційні технології і розроблені закладом програмні засоби здобули високу оцінку на VI Міжнародній виставці навчальних закладів "Сучасна освіта колективу в Україні 2003". Робота колективу була відмічена Дипломом Міністерства освіти і науки та Академії педагогічних наук України.
В коледжі ведеться підготовка медичних сестер-бакалаврів із числа дипломованих молодших спеціалістів (медичних сестер, фельдшерів та акушерок) за денною і вечірньою формами навчання.
Житомирський базовий медичний коледж, який у 2005 році відзначатиме 130-річний ювілей, має чималий потенціал, а відтак і гарну перспективу. Є в цьому й заслуга його нинішнього директора.